Свяченим яблуком у кошик скотилось літо без жалЮ...

 Свяченим яблуком у кошик
скотилось літо без жалЮ...
Кидає небо мідний грошик
в дорогу дальню журавлю...
Ще не пора... Ще тільки Спаса...
ще сонце землю веселить...
І жовтий лист - то лиш окраса,
нехай летить, нехай летить...
Ще так медово пахнуть груші
і сливок, наче мідяків...
Ще так тепла благають душі,
окраєць літа... без дощів...
Ще пахне м'ята у пучечках,
полин із маком, деревій...
Ще сохне зілля на гачечках,
і промінь сонця поміж вій...
Ще все живе. Ще тільки Спаса...
Оса під церквою бжинить...
Іще святечно- біла ряса
у цього літа... Не спішіть...
Хай всіх Господь преобразить...
Хай дощ душі не забруднить...
Хай сонце літо золотить...
Людмила Галінська
#standwithukraine❤️
#всебудеукраїна💙💛

Never give up!

 Хочеш бути щасливим? Ніколи нікого не слухай. Май свою голову, свої думки та ідеї, плани на життя. Не женися ні за ким. Тільки крок назустріч, але не навздогін. Це життя. Ніхто за тебе не буде будувати твоє щастя. Нікого не слухай. Іди своєю дорогою і не важливо, що говорять за спиною. Говорили, говорять і завжди будуть говорити. Тебе це не повинно хвилювати. Люби. Твори. Мрій. І будь сильним.

Наталя Дробот

#standwithukraine

#всебудеукраїна

Квіток немає — назбираймо щастя

 Я завжди був закоханий в дерева.
Спішив у ліс. Втішав себе, як вмів:
«Грибів не буде — назбираю слів».
Та не було дощів — і все даремно.
Та раптом поміж листя і гілок
Твій срібний голос, наче подих м'яти:
«Грибів немає — наберім квіток.
Прикрасим дім. Придумаємо свято».
Отак між квітів загубились ми...
А вчора сниться: йдуть сніги квітчасті,
І голос твій сміється до зими:
«Квіток немає — назбираймо щастя».
Михайло Левицький

Виглядаю осінь. Літо не пускаю...

Виглядаю осінь. Літо не пускаю...

Жменями ховаю сонце до кишень.

У пахучих травах росами вростаю.

Пам'ятаю червень кольору вишень…

Проводжаю липень із дзбаночком меду,

У вінку барвистім з конюшин п'янких.

Того, що так сушить радісно та щедро

Всі зілля на сіно у пучках тугих...

Зустрічаю серпень, що стоїть в воротах,

Топчеться несміло по сухій стерні.

Той, що першим вдягне осінь в позолоту

І сховає в скриньку кольорові дні...

Літо не пускаю...

Осінь виглядаю...

Вірш: Людмила Галінська

                           #standwithukraine

#всебудеукраїна💙💛

 

сиділа на перешийку між двома горами і просто слухала тишу, наповнену життям

сиділа на перешийку між двома горами і просто слухала тишу, наповнену життям. Молоді смерічки лоскотали одна одну ніжно-зеленими пагонами, реготалися, як молоді дівчатка. Жуки поспішали у своїх справах, павук сердився, що ми поруйнували його павутину, джміль шукав солодку поживу.
А десь далеко унизу шумів Черемош, а височенні смереки відгукувалися до нього, домовлялися, коли йтимуть гуляти попід зорями.
А які тут зорі... Небо провисає, наче родюча яблунька під вагою золотих плодів. Торкнися - і зірвеш собі свою зірку. Або сідлай воза - та й нумо чумакувати Шляхом Чумацьким. Ось він, виразно бачиш, близенько... За верхи зачіпається, сіль розсипає...
Я тут вдома. Тут рідне все - небо, трави, потоки. Люди.
Бо тут найсильніше чути лагідний голос Бога. Його любов. І я дякую Всевишньому - бо їду додому наповнена Його батьківською лагідністю, теплом, щирістю.
Дякую, Господи!
Любов Долик
#всебудеукраїна💙💛
#standwithukraine

Не чекайте кращих часів – найкращий час може бути тільки один. Він називається “сьогодні”!

 

Марк Катон, римський сенатор, вивчив грецьку мову у 80 років.

Сократ тільки у віці 70 років навчився грати на багатьох музичних інструментах і встиг опанувати це мистецтво досконало.

Мікеланджело створив свої найвизначніші полотна у віці 80 років.

У 80 років Гете закінчив свого «Фауста».

Німецький історик Леопольд Ранке свою «Світову історію» закінчив в 91 рік.

Ісаак Ньютон ще в 85 років був зайнятий невтомною діяльністю.

Лев Толстой в 82 роки порався з косою на полі так, що за ним не могли встигнути молоді косарі.

Сивобородий автор «Війни і миру» в ці поважні літа катався на ковзанах, їздив на велосипеді, скакав на коні і присідав пістолетиком (на одній нозі) понад 40 разів!

Американський громадянин, композитор і диригент Ігор Стравінський творив до 88 років.

Поет Беранже працював до 77 років.

Лев Толстой – до 82, Віктор Гюго – до 83; академік Іван Павлов – до 87, давньогрецький драматург Софокл – до 90 років. Філософи Діоген і Демокріт, художники Тіціан і Мікеланджело проявляли творчу активність, перейшовши кордон вісімдесятиріччя; Бернард Шоу творив до 94 років …

До речі, не так давно американські вчені, спільно зі своїми європейськими колегами, оприлюднили сенсаційне відкриття: виявляється, людський мозок розвивається не до 25-30 років, як вважалося раніше, а до 50 років. Більш того, якщо людина продовжує займатися активною розумовою діяльністю, то старіння мозку майже не відбувається!

До чого все це?

Тільки до одного: немає такої хвороби «старість», а є тільки невірні психологічні установки.

«Не вірте всьому, що чуєте, – навіть якщо це лунає у вашій власній голові», – радить відомий психіатр Деніел Еймен.

Всі найбільші бар’єри і перешкоди у нашому житті знаходяться всередині нас.

Зламайте їх!

Наша душа, наші внутрішні сили не мають віку.

Поки ми живі, у нас все ще залишається шанс піднятися вище – взяти хоча б ще одну висоту на шляху нашого духовного сходження.

Не чекайте кращих часів – найкращий час може бути тільки один.

Він називається “СЬОГОДНІ!” …

Прийде день – ми відбудуємо нашу Україну. І кожен кожному буде – як золота пектораль. Нехай у вас не буде навіть крихітного сумніву. Ми переможемо! Все буде Україна!

 Прийде день – ми будемо думати про війну в минулому часі.

Захочемо нову сумочку чи кроси.
Спатимемо всю ніч, згадаємо про серіали, ігри, нові пісні. І нам буде фіолетово до результатів Євробачення.
Прийде день – ми почнемо звикати щодня ходити на роботу, навчання. А влітку їздити в Крим чи Херсон.
Прийде день – ми зваримо всі ті вареники, підсмажимо всі налисники – відсвяткуємо перемогу. Клопотенка покличемо. А в шкільному меню нас буде влаштовувати навіть яка-небудь незнайома пан де калатрава.
Прийде день – чорне матюччя відступить. Це його передсмертна агонія. Тоді не захочеться ляпати бруд “замість тисячі слів”, бо всіх захопить глибина і краса мови.
Прийде день – стихнуть наші відмінності, ми пам’ятатимемо тільки спільне. Наше унікальне вміння гуртуватися і любити всім серцем.
Прийде день – ми забудемо звуки сирен та градів. І хоч привиди ще блукатимуть в снах та спогадах, але молитва, спів і тиха розмова з кимось рідним розчинить гострий страх.
Прийде день – ми виплачемося. І будемо плакати знов, знов і знов, але в очах стане трохи світліше.
Прийде день – ми відбудуємо нашу Україну. І кожен кожному буде – як золота пектораль.
Нехай у вас не буде навіть крихітного сумніву. Ми переможемо! Все буде Україна!
© Julia Gubanova
#всебудеукраїна💙💛 #standwithukraine