Обожнюю ранок за дивну красу,
коли ще на вулиці тиша дрімає.
І видно довкола прозору росу,
подекуди пісня пташина лунає.
На вулиці зовсім іще ні душі,
здається весь світ несподівано чистим.
Немає буденної скрізь метушні,
тож все видається приємно врочистим.
Обожнюю ранок за дивну красу,
за спокій душевний, без муки у серці.
За ті відчуття, що у ньому несу,
крізь миті життя і його круговерті…
Сергій Ущапівський
No comments:
Post a Comment