У Львові кава особлива, якась цілюща дивина. Зрання пригубиш шанобливо І вже смакуєш дотемна. Гірко-солодка, наче жінка, і запашна, як райський плід. Утихомирить на хвилинку, щоб надихнути на похід. Немов смола, густа і темна, як горобина довга ніч, вона обрядом невід'ємним Прощань є наших й наших стріч. Нічим бажання не притлумиш зробить іще ковток чи два, якщо мені напою суміш не тільки груди зігріва. Той смак душею відчуваю, повторюючи знов і знов: "Нехай довічно нас єднає і Львів, і кава, і любов!" Віктор Кучерук
No comments:
Post a Comment