November 10, 2021

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо!!

 


Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори

Ліна Костенко


No comments:

Post a Comment

Пиши вірші так, ніби нещодавно був щасливим

    Пиши вірші так, ніби нещодавно був щасливим, ніби ще пам’ятаєш, як це — любити від початку і до кінця, ніби щойно забігав у холодну квіт...