Застрягло сонце між два клени,
димить обвіяна рілля,
і піль коловорот зелений
довкола сонця закружляв.
Ріка мов пояс; лісу смуга;
мов повінь, трави піднялись.
І знову йде молебень плуга,
де війни віяли колись.
Богдан-Ігор Антонич
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
Пиши вірші так, ніби нещодавно був щасливим
Пиши вірші так, ніби нещодавно був щасливим, ніби ще пам’...
No comments:
Post a Comment