Привіт, серпень!

 

Привіт, серпень!

Кажуть, що серпневі ранки пахнуть осінню ...

Але ми любимо цей останній місяць літа. За сади із стиглими яблуками,

за його прозорі тумани, за соняшникові поля й за Спаса....

Літо густе й пахуче,

тане квапливо серпень,

ніби смачний льодяник

в часу на язиці…

Вервиця днів збігає,

серце у грудях терпне,

спогади ще вчорашні –

дим у моїй руці...

Стиглий цілунок літа –

спраглій душі відрада,

дрібка терпкої це́дри,

пахне мені й гірчить.

Серпню мій бурштино́вий,

я тобі дуже рада!

Вкотре на зламі вчуся,

як цінувати мить.

Наталя Данилюк

Я завжди був закоханий в дерева.

Спішив у ліс. Втішав себе, як вмів:

«Грибів не буде — назбираю слів».

Та не було дощів — і все даремно.

Та раптом поміж листя і гілок

Твій срібний голос, наче подих м'яти:

«Грибів немає — наберім квіток.

Прикрасим дім. Придумаємо свято».

Отак між квітів загубились ми...

А вчора сниться: йдуть сніги квітчасті,

І голос твій сміється до зими:

«Квіток немає — назбираймо щастя».

Михайло Левицький