Творчість вимагає віри. Віра вимагає того, щоб ми віддали контроль над ситуацією. Це лякає і ми опираємося. Наш опір творчості - одна з форм саморуйнування. Ми самі створюємо собі на шляху перешкоди. Чому ми це робимо? Щоб зберегти ілюзію контролю. Депресія, як і гнів та тривога, - різновиди опору, що стають причиною хвороби, яка виявляється в інертності та ніяковості "Я навіть не знаю..."
А насправді ми не лише знаємо, а ще й знаємо, що знаємо.
У кожного з нас є своя заповітна мрія, яку можна здійснити, якщо ми наважимося зізнатися у тому, про що мріємо. І якщо зможемо довіряти власному зізнанню. Саме зізнатися - ось що буває зробити найважче. Твердження, яке проливає світло на ситуацію, часто може відкрити канал. Чудовий приклад:"Я знаю, що я знаю."Або:"Я довіряю своїй інтуїції". Будь-яке з них рано чи пізно дасть нам підказку, у якому напрямку рухатися!
Джулія Кемерон "Шлях митця"
No comments:
Post a Comment