про джаз

 

ПРИСВЯТА ДЮКУ ЕЛІНГТОНУ       Накрива сива хвиля днів Та ще й так, що озватись годі! А він просто звучав, як жив –  На одній, на високій ноті! А життя – ніби карамель, Та знайдеться між квінт і терцій – Сонний жар африканських пустель І тривогою змучене серце! А митець – та хоч трохи дитя! То ж даруймо йому – іронічність... Бо, як ритм, непросте життя – Не розмінюється на вічність! Суєта, лабіринти справ... А душа – таки у польоті! А він просто жив, як звучав – На одній, на високій ноті! А життя – ніби карамель, Та знайдеться між квінт і терцій – Сонний жар африканських пустель І тривогою змучене серце! Володимир Даник