Море, моє море, я — в твої обійми, Молодим дельфіном на валів ряди. Вийми мою душу, серце моє вийми І над Оріоном рвійно засвіти!

 

Глянув я на море —

засиніли чари...

Мов проміння в хвилі,

розгубився я.

Може, це не море,

не янтарні хмари,

Не кармінний обрій,

а душа моя?..

Може, це не море,

а твоє волосся,

І такий маленький

я на нім лежу?..

А воно круг мене

райдужно сплелося.

Тишина круг мене,

тільки хвилі шум.

Море, моє море,

я — в твої обійми,

Молодим дельфіном

на валів ряди.

Вийми мою душу,

серце моє вийми

І над Оріоном

рвійно засвіти.

А од них на тебе

з вишини проміння

Крізь холодні груди

вічно засія,

І в твої незнані

зоряні глибини

На промінні тому

опущуся я.

1924

Володимир Сосюра