Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії

 #150роківЛесяУкраїнка

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,

в душі цвітуть якісь квітки урочі,

в душі квітки і зорі золотії,

а на устах слова, але не тії,

усе не ті, що мріються мені,

коли вночі лежу я у півсні.

Либонь, тих слів немає в жодній мові,

та цілий світ живе у кожнім слові,

і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,

та вголос слів тих вимовить не вмію…

2

Якби мені достати струн живих,

якби той хист мені, щоб грать на них,

потужну пісню я б на струнах грала,

нехай би скарби всі вона зібрала,

ті скарби, що лежать в душі на дні,

ті скарби, що й для мене таємні,

та мріється, що так вони коштовні,

як ті слова, що вголос невимовні.

3

Якби я всіми барвами владала,

то я б на барву барву накладала

і малювала б щирим самоцвітом,

отак, як сонечко пречисте літом,

домовили б проречистії руки,

чого домовить не здолали гуки,

І знав би ти, що є в душі моїй…

Ох, барв, і струн, і слів бракує їй…

"Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмира.."

Друзі, 150 років тому народилася Леся Українка! Письменниця, перекладачка, одна з найяскравіших постатей української літератури. Авторка поетичних збірок “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, драм “Лісова пісня”, “Камінний господар”. Її твори — це свято для душі, де тіло просто завмирає від краси слова.

Чи знали ви, що Леся Українка:

Навчилася читати у 4 роки, а в 5 почала грати на фортепіано. У 9 років написала перший вірш “Надія”.

⠀

У 10 років на Водохреща замочила чоботи на річці і важко захворіла. Біль у правій нозі спочатку вважали ревматизмом, та з’ясувалося, що це туберкульоз кісток. Згодом хвороба перейшла на легені та нирки. У різні роки письменниця лікувалася у Криму, на Кавказі, у Німеччині, Швейцарії, Італії та Єгипті, але так і не змогла подолати недугу.

⠀

Навчалася вдома через хворобу — багато читала, займалася з приватними вчителями та матір’ю — письменницею Оленою Пчілкою. Опанувала польську, болгарську, німецьку, французьку, італійську мови. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської. А у 19 років сама написала підручник з історії східних народів для молодшої сестри.

⠀

З дитинства любила рукоділля і щороку на іменини батькам і братові дарувала вишивки. Досі одна з вишитих Лесею Українкою сорочок зберігається у Волинському краєзнавчому музеї.

⠀

Її справжнє ім’я — Лариса Косач. Псевдонім запозичила у дядька — Михайла Драгоманова, який підписувався як “Українець”. Псевдонім “Українка” з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

⠀

Її життя було коротким, однак надзвичайно творчим і наповненим. Нехай не згасає любов до її творчості і у вас, це більш ніж просто варте уваги...