ОЛЕНА ХАРЧИШИНА: РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ П’ЄРА ГІЄ ДЕ МОНТУ «АРТ-ФІРМА

Естетичне управління і метафізичний маркетинг - саме ці слова у назві книги привертають найбільшу увагу. Занадто багато з’явилося зараз бізнес-літератури простенької, яку можна читати між іншим, а хочеться такої, щоб замислитися, щоб читати і обдумувати, приміряти на свій досвід. І книга Гіє де Монту «Арт-фірма» у цьому сенсі надзвичайно тішить: глибиною викладу, аналізом сучасних та історичних прикладів європейських арт-підприємств, переосмисленням німецької філософії у принципи естетичного маркетингу. Видавництво ArtHuss у черговий раз порадувало ґрунтовним і цікавим виданням.

Олена Харчишина

Основна ідея книги: як пов’язане мистецтво і бізнесові процеси? Чи може сучасне підприємство стати більш ефективним, якщо естетика, принципи творчого підходу до вирішення проблем стануть органічною складовою менеджменту і маркетингу?

На перший погляд – зв'язок мистецтва і підприємництва хочеться заперечити. Занадто вже міцно сидять у нас ті стереотипи:

1. бізнес – це про гроші, розрахунок, стандарти, принципи, а творчість та спонтанність там зайві;
2. креативність потребує повної свободи, необхідність дотримання правил знищує творчий початок, митець, затиснутий у рамки, не зможе створити нічого дійсно цінного. Але не все так просто: будь-яке мистецтво складається із гри і роботи, а будь-який бізнес потребує творчої складової для пошуку найкращих рішень і нових ідей.

Книга вимагає вдумливого читання, і тим цінніші висновки, які виносиш із досвіду автора.

Наведу кілька основних думок, які вразили найбільше:

1) Естетика є важливим аспектом прийняття рішень, формування громадської думки. Саме естетичні судження формують загальну публічну сферу, визначають, що вважається гарним, а що – ні. У цьому сенсі краса – особлива якість, яка притаманна явищам, істотам, предметам, і викликає приємні, піднесені емоції.

2) Університети – це не інституції, не робочі місця, не центри формування прибутку чи фабрики інтелектуальних послуг. Університети – це естетичний міст, зведений між царинами соціології та логіки.

3) Ми живемо за часів економіки досвіду й оскільки майбутнє промисловості за творчими індустріями, то мистецтво та естетику незабаром має бути включено в програми управлінської освіти.

4) Нові ідеї мусять бути пов’язаними із старими істинами і укоріненими у традиції. У точці, де старе стикається з новим, виникає твір мистецтва, який стає істинним, коли входить у свідомість публіки. Події або твори, які не маю органічного зв’язку із традиціями, ризикують лишитися короткочасними примхами недоладного митця.

5) Справжні митці рідко мріють, а натоміть зазвичай діють, як практичні бізнесмени. Митці є дуже цілеспрямованими і діяльними людьми, твердо налаштованими виконати свою місію. Мистецтво не є чимось створюваним лише для втіхи самого митця, який, помилувавшись творінням, замкне його у шухляді. Митець мусить контролювати і організовувати свою роботу подібно до виробництва.

6) Видатний митець завжди перевершує смаки свого часу, бо має здатність створювати власну публіку і передавати їй свій оригінальний смак. Митець одночасно інтерпретує нагальні потреби свого часу і прорікає нові епохи. Ринок завжди поступається інноваційному митцеві, а не навпаки.

7) Мистецтво може змінювати суспільство, історія знає чимало прикладів використання мистецтва як упорядкувальної сили: від утвердження християнства і королівської влади до забезпечення переваг сучасних світових брендів. Усі ці приклади – про справжність сили естетики.

8) Той, хто ефективно керуватиме діловою активністю компанії, збанкрутує. Той, хто ефективно керуватиме творчою активністю компанії, але нехтуватиме діловою активністю, матиме успіх. А той, хто ефективно керуватиме як діловою, так і творчою активністю компанії, матиме величезний успіх.

Прочитане змушує по-іншому подивитися умови, які необхідні досягнення високої ефективності управління, на одвічну дилему взаємовідносин творчості і бізнесу, на процес створення інновацій. Разом з Гіє де Монту читач аналізує філософські думки останніх століть і виявляє, що Канта, Шиллера, Станіславського, Вагнера, Гадамера і Бойса можна також вважати теоретиками мистецького управління, а основні принципи сучасного маркетингу мають міцне філософське коріння.

Книга П’єра Гіє де Монту «Арт-фірма: естетичне управління і метафізичний маркетинг» безперечно має бути рекомендована до обов’язкового читання тим, хто працює у креативній індустрії, управляє творчими проектами і колективами, усім, хто вивчає питання ефективності менеджменту і маркетингу.

Рецензент, д.е.н. О. В. Харчишина