- Мій дід говорив:
Кожен повинен щось залишити після себе. Сина,
або книгу, або картину, збудований тобою будинок або хоча б зведену з
цегли стіну, або зшиту тобою пару
черевиків, або сад, посаджений твоїми руками. Щось, чого за життя
торкалися твої пальці, в чому після смерті знайде притулок твоя Душа.
Люди будуть дивитися на вирощене тобою дерево або квітку, і в цю хвилину
ти будеш живий.
- Мій дід говорив:
Не важливо, що саме ти робиш, важливо, щоб все, до чого ти торкаєшся,
змінювало форму, ставало не таким як раніше, щоб в ньому залишалася
частка тебе самого. У цьому різниця між людиною,що просто стриже траву
на галявині, і справжнім садівником, - говорив мені дід. - Перший
пройде, і його як не бувало, а садівник буде жити не одне покоління.
Рей Бредбері.
No comments:
Post a Comment