Давним -давно в прекрасних гаях Лівану народилися три Кедра. А кедри, як всі знають, ростуть дуже-дуже повільно. Тому в їх розпорядженні були цілі століття для роздумів про життя і смерть, про природу і людство.
При них був винайдений алфавіт: Вони бачили і пам’ятали, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона; як в битвах з ассирійцями ця земля обгорталось димом боїв і омивалася кров’ю тисяч і тисяч людей. Вони бачили пророка Іллю. І повз них зі століття в століття проходили каравани, навантажені товарами.
І ось в один прекрасний день кедри заговорили про майбутнє.
Перший Кедр сказав:
– Я хотів би перетворитися на престол, на якому сидів би наймогутніший цар на землі.
Другий Кедр сказав:
– А я хотів би стати частиною чогось такого, що на віки вічні перетворить Зло в Добро.
– Що до мене, – сказав Третій Кедр, – то я бажав би, щоб люди, дивлячись на мене, щоразу згадували про Бога.
І тут Мати Природа своєю таємничою мовою сказала:
– О, кедри, ваші мрії шляхетні і незвичайні. Вони – збудуться! Але, як завжди буває з мріями, вони збудуться зовсім не так, як ви собі це уявляли …
Пройшли роки і століття. І ось, нарешті, прийшли дроворуби і зрубали кедри.
Перший кедр став хлівом, а із залишків дощок спорудили ясла. З другого зробили простий сільський стіл. Третє дерево розпиляли на дошки, які зберігалися на складі в великому місті.
Гірко нарікали на долю кожен з Кедрів: «Наша деревина була така гарна! Але ніхто не знайшов їй гідного застосування! ».
Час йшов. І ось одного разу якась подружня пара, яка не знайшла собі притулку, попросилася переночувати в хліві, побудованому з Першого Кедра. Дружина була вагітна, і тієї ж ночі народила сина і поклала його в ясла на м’яке сіно.
І в ту ж мить – Перший Кедр зрозумів, що мрія його збулася: він послужив опорою найвеличнішому Царю Землі!
Якось багато років по тому, в одному скромному сільському будинку люди сіли за стіл, зроблений з Другого Кедра. І перш, ніж вони взялися за їжу, один з гостей сказав кілька особливих слів над хлібом і вином, що був на столі.
І тут Другий Кедр зрозумів, що мрія його збулася. І в цю саму мить він служить опорою не тільки чаші з вином і хлібом, а й союзу між Людським і Божественним.
А на наступний день з двох дощок Третього Кедра зробили хрест. Через кілька годин привели пораненого чоловіка і, – о жах! – прибили до хреста цвяхами. І Третій Кедр в смутку став нарікати на жорстоку долю.
І тільки на третій день він зрозумів істинний сенс того, що відбувається! Чоловік що вмирав на хресті, став Світочем Миру. А Хрест, зроблений з цього кедра, перетворився з знаряддя тортур на символ Святості.
І тут Мати Природа сказала: – «Ось і здійснилася ваша доля. Здійснилася, але зовсім не так, як ви собі це уявляли …
Пауло Коельо
